Anya was a woman who refused to give in to life’s impediments. She could not leave her bed so she used people (myself included) and traveled through us. She would encourage people to talk and would live through our adventures, never complaining that she could not actually be at these places herself.  She was a very generous person but being that she was so frail she was in no position to help anyone…so she gave moral support instead.  Many people came to her with their problems and she always seemed to know when to encourage and when to scold.  She suffered from very many serious health issues and often dealt with pain and was a saint in how she accepted her cross.
         Anya had the gift of the ability to write poetry and she had an excellent excuse why not to do so.  I watched how very difficult it was for her to hold paper and a pencil but she would not accept this handicap.  Though it was painful and very inconvenient she wrote nevertheless and she shared with the world what was in her soul, and what beautiful, inspiring and optimistic poetry she wrote!  Seven books of her poetry were published, much of it was put to music and some of her songs were also used in films. And everyone wanted to visit this amazing person.  She was visited by governors, various government officials, priests,  teachers and students, writers, composers, artists and many others. This year, on her birthday, when she turned 50, more than 500 people came though her room!
         I met Anya through Ksenia who visited her often and spoke to her daily.  I would often join them in their conversations when Ksenia would call from her office and Anya would often invite me to come and visit.  I finally did go to see her two years ago and I will always remember the first time I walked into her room.  I saw an invalid that could not even turn her head toward me.  It was such a sad first impression!  But when I sat down to talk to her, within minutes I did not see her body, for she drew my attention to other things.
         I have never seen anyone who was as positive in their way of thinking. She spent so very many years in bed and yet she felt that God was good to her and kind to her. She prayed not only with words but with her whole life – through remarkable patience and understanding toward people. God, indeed was kind to her for giving her remarkable strength and beautiful peace which she so beautifully shared with the world.
          I extend my sincere condolences to Ksenia, on the loss of her soul-mate.  I understand her pain and I know for sure that Anya is looking down at her from heaven and will help Ksenia to accept life without her precious friend.
          May our merciful Lord God give Anya a very special place in His Kingdom where she will never again feel any pain or suffering and may she rest in peace. Amen.

                                                                                     Fr. Leonid

Слава Ісусу Христу!
           З тяжким серцем ділюся з вами вісткою, що упокоїлася в Бозі бл.п.Анна Дущак.
           Аня жила в далекому селі на Буковині, де захворіла, коли їй було 16 і від того часу вона 34 роки пролежала в ліжку, а її тіло щораз більше викривлювалося. Але, хоч у неї тіло було слабке та тендітне, в неї дух був сильніший за все.
          Аня була жінка, яка вперто не піддавалася життєвим труднощам.  Вона сама не могла встати з ліжка, отож жила мандрами інших людей, а між ними був і я. Вона спонукувала людей до розмови і жила нашими пригодами та ніколи не нарікала на власну долю.  Вона була дуже щедрою людиною, але через свою неміч не могла  нікому фізично допомагати, тож ставала іншим в моральній підтримці. Багато до неї приходило зі своїми проблемами і здавалося, що вона завжди знала, коли когось заохотити, а коли насварити.  Вона терпіла на різні поважні недуги та часто боролася з болем і завжди несла цей хрест, як свята.
         Аня від Бога мала дар писати поезію, і вона мала знамените оправдання цей дар не використати. Я дивився, як їй дуже тяжко було тримати в руці папір та олівець, але вона не піддавалася цій перешкоді. Хоч їй було боляче та дуже невигідно, вона все таки писала і передавала світові те, що у неї було на душі і писала вона чудову, одуховлену та оптимістичну поезію!  Вийшли з друку сім книжок її поїзій, багато з яких були покладені на музику, яку нераз використовували у фільмах.  Кожний хотів зустрітися з цією надзвичайною людиною і до неї заходили ґубернатори, представники різних адміністрацій, священики, учителі з учнями, письменники, композитори, митці та багато інших гостей.  Цього року, в її день народження, через її кімнату перейшло понад 500 осіб.
          Я пізнав Аню через Ксеню, яка її часто відвідувала та щоденно з нею розмовляла.  Я часто сідав з ними на розмову, коли Ксеня до Ані дзвонила з нашої канцелярії і Аня нераз мене запрошувала до неї приїхати.  Два роки тому я до неї таки поїхав і завжди памятатиму своє перше враження, коли увійшов в її кімнату. Я побачив інваліда, людину, яка навіть немогла до мене обернути головою. Це було дуже прикро! Але, коли я сів коло неї, до кількох хвилин, я її тіла навіть не бачив, бо вона відвертала увагу на все інше.
         Я ще ніколи не зустрічав людини, яка мала таке позитивне наставлення до життя. Ця жінка пролежала багато років і все ще вірила, що Господь Бог до неї добрий та ласкавий. Її ціле життя було молитвою до Бога, просякнуте терпеливістю та вирозумінням до людей. Бог дійсно був добрий до неї, бо дав їй надзвичайну силу та спокій, яку вона так чудово вміла передати світові.
         Я складаю щире співчуття Ксені, яка втратила подругу від душі і серця.  Я розумію її біль розлуки і знаю напевно, що Аня дивиться на неї з неба і допоможе їй прийняти життя без дорогої подруги.
         Нехай ласкавий Господь Бог дарує Ані спеціальне місце в Свойому Небесному Царстві, де вона вже ніколи не відчує ні болю ні печалі, але має життя вічне. Амінь.

                                                                                  о. Леонід